Засідання психолого-педагогічного імідж-клубу для батьків

Тема:  Підтримка і розвиток дитячої обдарованості

Мета:

• підвищити в учасників засідання ефективність взаємодії з дітьми;
• поглибити пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей;
• розвивати навички адекватної поведінки в певних ситуаціях взаємодії з дітьми;
• поглибити  пізнання своєї дитини, її вчинків, здібностей і таланту;
• допомогти знаходити оптимальні шляхи спілкування з дитиною з питань розвитку дитячих обдарувань.

Вправа «Знайомство» Назвіть своє ім’я та повідомте (за бажанням) деяку інформацію про себе.

Вправа «Правила групи»

Орієнтовні правила:

• всі дії і обговорення відбуваються за принципом « тут і тепер»;
• учасники відкрито висловлюють свої думки,виявляють почуття;
• члени групи говорять від себе(«я гадаю», «мені здається»);
• в дискусії учасники звертаються до конкретної людини;
• учасники не оцінюють одне одного, а описують те, що відбувається.

Питання : « Що привело Вас в групу?»

«Що Виочікуєте від роботи?»

Інформаційне повідомлення «Обдарованість. Талант. Геніальність.»

Обдарованість.

Нині обдарованість тлумачать як складне і багатозначне поняття. Так, одні вчені обдарованість розглядають як загальні здібності, що зумовлюють широкі можливості людини для різних видів діяльності, інші — сукупність задатків, що є своєрідними природними передумовами здібностей. Іноді дим терміном позначають індивідуальну характеристику пізнавальних можливостей і здібностей до учіння. Найчастіше цей термін використовують при характеристиці дітей.

Обдарованість — високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний — необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній — дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам; раціонально-образний — історикам, філософам, учителям; емоційно-почуттєвий — режисерам, літераторам тощо.

Обдаровані діти — діти, які рано виявляють певні здібності та у своєму розвитку набагато випереджують своїх ровесників. Так, російський композитор Микола Римський-Корсаков уже з дворічного віку добре розрізняв музичні мелодії. Моцарт у три роки грав на клавесині, а в чотири почав писати музику. Рано виявився малярський і поетичний хист і у Шевченка. Російський поет Олександр Пушкін писав вірші в дев'ять років, а Леся Українка (1871 —1913) у тринадцять друкувала свої поезії.

Уже в ранньому віці обдарованим дітям властива підвищена пізнавальна активність, яка забезпечує мимовільне пізнання навколишнього світу. Вони є справжніми маленькими трудівниками, які відчувають задоволення від праці. Проте ця категорія дітей неоднорідна. Серед них є малюки з прискореним розумовим розвитком, з ранньою розумовою спеціалізацією та з деякими ознаками непересічних здібностей.

Обдаровані діти з прискореним розумовим розвитком (вундеркінди) часто вже в два-три роки виявляють велику розумову активність. Вони рано навчаються читати і рахувати, ерудованіші за однолітків, у школі швидше засвоюють матеріал, а тому закінчують її раніше, ніж ровесники.

Обдаровані діти з ранньою розумовою спеціалізацією мають підвищений інтерес до певної галузі знань. В основному помітний він у підлітковому віці. Обдаровані діти з деякими ознаками непересічних здібностей не виділяються серед ровесників високими успіхами у навчанні. Проте в них дуже добре розвинуті деякі пізнавальні процеси (пам'ять, уява, спостережливість), що є потенційними ознаками обдарованості і які згодом можуть розвинутися у спеціальні здібності.

Вивчення обдарованих дітей дало змогу встановити суттєві ознаки, які утворюють структуру розумової обдарованості. До них належать:

— велика уважність і зібраність, постійна готовність до напруженої праці;

— переростання готовності до праці в нахил, любов до праці, потребу.

— швидкість розумових процесів, підвищення здатності до аналізу і узагальнення, висока продуктивність розумової праці.

Специфіка обдарованості кожної дитини полягає в спрямованості інтересів. Подальший розвиток здібностей такої дитини відбувається в конкретній діяльності.

Талант.

Вищий прояв розвинутих здібностей нерідко називають талантом.

Талант (гр. talanton —- вага, міра, рівень здібностей) — поєднання високо-розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість.

Жодна окремо взята здібність не може бути талантом, навіть якщо вона яскраво виражена і має високий рівень розвитку.

Як і здібності, талант є лише можливістю для набуття високої майстерності й великих успіхів у творчості, а творчі досягнення залежать від суспільно-історичних умов життя людей. Щоб досягти високої майстерності, необхідно багато працювати. Талант виявляється тільки в наполегливій творчій праці. Люди, які досягли високого рівня майстерності і всесвітнього визнання, були титанами праці. Так, англійський природодослідник Чарльз Дарвін (1809—1882) понад 30 років збирав наукові матеріали для своєї книги «Походження видів». Американський учений Томас Едісон (1847— 1931), працюючи над створенням електричної лампочки, провів до 6000 дослідів лише над обвугленням нитки розжарювання. Французький письменник Оноре де Бальзак (1799—1850) по 12 і більше разів переписував свої твори.

Здебільшого талановиті люди мають не одну, а кілька високо-розвинутих здібностей. Наприклад, Микола Амосов (1913—2002) був видатним хірургом, кібернетиком і письменником. Основою його успіху стала систематична, творча і напружена праця. Адже саме в ній найчастіше виникають моменти творчого піднесення, які називають натхненням, саме у таких станах талановиті люди сягають небувалих злетів своєї діяльності. Російський художник Ілля Рєпін (1844—1930) стверджував, що натхнення — це нагорода за каторжну працю. Російський композитор Петро Чайковський (1840—1893) зазначав, що натхнення — це такий гість, який не любить відвідувати лінивих.

Пробудження таланту залежить не тільки від наполегливої і систематичної праці індивіда. Воно зумовлено потребами суспільства. Те, які саме здібності матимуть найсприятливіші умови для свого повноцінного розвитку, залежить і від потреб епохи та особливостей конкретних завдань, які стоять перед певною спільнотою.

Геніальність.

Геніальність — поєднання талантів, реалізовуючи які, особистість залишає неабиякий слід в історії людства.

Геніальність (лат. genialis— властивий генієві, плідний) — найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення.

Талановиті люди відрізняються від геніальних величчю і суспільною значущістю проблем, які вони вирішують. Геній — дуже рідкісне явище. Виражаючи потреби суспільства, він творить самостійно й оригінально, шукаючи відповіді на такі питання, яких інші люди часто й не помічають. Своєю діяльністю геній сприяє прогресивному розвитку всього суспільства.

Таку роль в історії вітчизняної науки і культури відіграла творчість М. Ломоносова, О. Пушкіна, Т. Шевченка, Д. Менделєєва, І. Павлова та ін. Геніям властива надзвичайна творча активність, бережливе ставлення до культурних надбань минулого і водночас — рішуче подолання застарілих поглядів і традицій. Вони усвідомлюють швидше за інших людей найактуальніші проблеми свого часу і силою свого розуму знаходять нові шляхи їх вирішення.

Генії є і титанами праці. Т. Едісон стверджував, що геній — це 1 відсоток таланту і 99 відсотків праці. Подібну думку висловлював Л. Толстой.

Отже, здібності — це внутрішні умови розвитку людини, які формуються на основі задатків під впливом зовнішніх умов у процесі взаємодії людини з навколишнімсередовищем. Як індивідуально-психологічні особливості вони не можуть бути протиставлені іншим властивостям особистості — якостям розуму, особливостям пам'яті, емоційним властивостям тощо.



Мозковий штурм «Батьки і діти». Учасники об’єднуються в 2 групи і працюють над продовженням речень:

ІІ -«Хороші діти – це…»

Пам’ятка батькам обдарованих дітей.

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду своїх розчарувань і невдач.
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки  творчих спроб дитини.
• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатись своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
• Допомагайте дитині задовольнити основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесниками творчого пошуку: нехай вона збереже свій творчий імпульс.
• Поясніть,що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час,а з боку дитини  - терпіння. Вона має навчитись жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
• Допомагайте  дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити свою ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Тест «Ви і Ваша дитина»

(на запитання цього тесту потрібно відповідати тільки «так» (2 бали), «інколи» (1 бал), «ні» (0 балів))

1. Чи слідкуєте ви за статтями в журналах, програмами по телебаченню і
   радіо на тему про виховання? Чи читаєте ви час від часу книги з даної
   теми?
2. Ваша дитина провинилася. Чи замислитесь ви у такому випадку, чи не с її поведінка результатом вашого виховання?
3. Чи солідарні ви з вашим чоловіком (дружиною) у вихованні дітей?
4. Якщо дитина пропонує вам свою допомогу, чи приймете ви її, навіть
   якщо при цьому справа може затриматися, а можливо, і зупинитися?
5. Чи використовуєте ви форму заборони або наказу тільки тоді, коли це
   справді необхідно?
6. Чи вважаєте ви, що послідовність — один з основних педагогічних
   принципів?
7. Чи усвідомлюєте ви, що середовище, яке оточує дитину, суттєво      

      Впливає на неї?

8. Ви визнаєте, що спорт і фізкультура мають велике значення для
   гармонійного розвитку дитини?
9. Ви зможете не наказати, а попросити про щось свою дитину?
10. Чи неприємно вам відгороджуватися від дитини фразою типу «У мене
    немає часу» або «Зачекай, поки я звільнюся»?

Менше 6 балів: Про справжнє виховання Ви маєте досить нечітке уявлення. Радимо  Вам  терміново зайнятись підвищенням своєї компетентності у цій області

Від 7 до 14 балів:Ви не робите великих помилок у вихованні, але все ж в чомусь над собою і своїми результатами у цій області Вам слід було б замислитись..А почати можна з того, що найближчий вихідний день присвятити дітям.

Більше 15 балів: Ви добре справляєтесь зі своїми батьківськими обов’язками, але меж вдосконалення немає.

         Інформаційне повідомлення про шляхи розвитку обдарувань в навчальному закладі.

Дискусія на тему : «Чого ми очікуємо від наших дітей?

Інформаційне повідомлення класногокерівника «Позитив в нашому класному колективі»

Презентація :« Обдарована дитина: ілюзії й реальність»

Реалізація очікувань.

Домашнє завдання для батьків: спробуйте подимитись на себе очима вашої дитини і дайте відповідь на запитання: «Яким мене бачить мій син чи донька»