Психологічний тренінг для учнів – членів  МАН  з розвитку комунікативних вмінь

ТЕМА. Розвиток  комунікативних вмінь.

МЕТА: розвиток навичок спілкування,  креативності та швидкості мислення, вміння  переконувати та подавати  інформацію; усвідомлення  особистісних рис, що  сприяють  ефективному виступу та  творчому підходу до презентації.

МАТЕРІАЛИ: ватман, маркер, різнокольорові аркуші липкого паперу, ручки, олівці, маркери, клей, скотч, магнітофон, касета зі  спокійною музикою.

ЗНАЙОМСТВО. Психолог звертається до учасників: « Сьогодні ми з вами зібралися, щоб краще   пізнати і зрозуміти себе, розвинути комунікативні  вміння, налагодити взаємодію у нашій групі. І в цьому нам допоможуть  наступні вправи».

Вправа. „Не хочу хвалитись, але  я…”

Мета:  розвивати вміння  лаконічної самопрезентації.

Хід вправи.

         Усі учасники сідають в коло кожен по черзі називає  своє  ім’я та  говорить   фразу, що  починається зі слів:” Не хочу хвалитися, але я…”  Наприклад: „Не хочу хвалитися, але я добре співаю”. У вправі мають бути  задіяні всі учасники.

Інформаційне повідомлення

«Найбільша розкіш на світі – це розкіш людського спілкування.»

         Спілкування є необхідною умовою існування людини, одним з найважливіших чинників її соціального розвитку. Без спілкування людина не може ні жити, ні працювати, задовольняти свої потреби – це умова розвитку особистості.

         Саме слово „спілкування” вказує на щось спільне, колективне, те, що об’єднує людей. Але потрібно пам’ятати, що кожна людина – це особистість, індивідуальність, і  для того, щоб вміти адекватно сприймати і розуміти її відношення, потрібно виявляти  спостережливість, як до самої людини, так  і до   форми вираження цих відносин. Для  цього потрібно мати певні знання, навички, уміння і постійно поглиблювати їх. Щоб  взаємодія була успішною в особистості повинні бути сформовані такі психологічні якості, як здатність до  емпатії, саморефлексії, вміння презентувати себе, тощо. На жаль , дуже  невеликій кількості людей в нашому суспільстві  притаманні ці якості. Це  найчастіше призводить до конфліктів і непорозумінь і в першу чергу з самим собою. В  результаті цього страждають  професійна,  особистісна сфера особистості, а найголовніше це фізичне і психічне здоров’я самої особистості.

         За допомогою тренінгу людина може оволодіти  певними знаннями і  навичками у сфері взаємовідносин між людьми, а також  тренінг дає змогу сформувати ті важливі психологічні якості, які потрібні для цього. Це дозволить людині бути вільною, уникати та успішно розв’язувати проблеми, а найголовніше зберігати своє  здоров’я та здоров’я оточуючих, бути успішною.

         Психолог звертається до учасників з питанням: „Для чого в нашому житті існують різні правила?” Після відповідей учасників він пропонує  прийняти правила роботи в групі під час тренінгу, які записуються на плакаті „Правила групи”.

Орієнтовні правила тренінгу можуть бути такі:

• вільно й лаконічно висловлювати свої думки;
• говорити від свого імені;
• слухати і чути;
• правило піднятої руки;
• обговорювати дію, а не особу.

Очікування учасників

Вправа „Чарівна скринька”

         Учасникам роздаються невеликі аркуші  липкого паперу. Психолог просить написати на них, чого саме школярі чекають від тренінгу. Після цього кожен учасник  зачитує свій напис і  прикріплює аркуш на плакат із зображенням скриньки.

         Мозговий штурм

„Правила  публічної промови”

         Учасники об’єднуються в малі групи по 3 особи й розробляють правила ефективного спілкування, які  обговорюються  й записуються на ватмані.

Інформаційне повідомлення психолога

                            „Мистецтво публічного виступу”.

         Щоб зробити  комунікацію ефективною, необхідна неабияка майстерність, вміння користуватись мовою, щоб якомога краще і зрозуміліше донести до людей свої ідеї і думки, заручитись їх  підтримкою.

         Публічний виступ – мистецтво, яке, звичайно потребує творчого підходу. Але, водночас, існують практичні рекомендації, які варто пам’ятати і використовувати під час виступу.

         По-перше, ефективність виступу  має прямий зв’язок не з його   тривалістю, а якістю  змісту тексту і  сенсом того, про що йде мова, також, при необхідності, із використанням наочного матеріалу та допоміжних засобів. В тексті оратора обов’язково мають бути присутні вступна та заключна частина виступу.

         Для того, щоб визвати інтерес в аудиторії та втримати увагу присутніх до кінця виступу, лідерові потрібно засвоїти всі функції мови і навчитись бути уважним до якості і сили використаних слів. Слова можуть впливати на людей  непередбачено. Від того, яке враження вони складуть і як надовго залишаться в пам’яті аудиторії, залежить і авторитет виступаючого, встановлення контакту  з аудиторією.

         По – друге, при представленні доповіді важливе вміння триматись перед аудиторією. Як оратор рухається, в якій позі стоїть, зоровий контакт, вираз обличчя - все це миттєво оцінюється аудиторією. Тембр голосу, рухи рук і, нарешті, одяг і модуляція голосу, як правило, говорить про те, чи вірить він в те, про що говорить. Щоб успішно подати свій виступ, слід самому бути окриленим ідеєю, що пропагується, зробити виступ живим та енергійним. Крім цього, існують правила, котрі повинен знати кожен оратор, готуючись  до публічного виступу : бути простим в спілкуванні; бути відкритим і чітким у вираженні своєї думки; бути конкретним і лаконічним; бути  зрозумілим при викладі змісту  виступу; бути врівноваженим та  цілеспрямованим.

Не варто починати завчати напам’ять текст, який говоритимете, в крайньому випадку – користуватися тезами.

         І, насамкінець, ще одне : краще, ніж ви самі, ніхто не напише вам виступу. Тому найкраще самостійно готувати свій публічний виступ і, до речі, завжди закінчувати його на оптимістичній  переконливій ноті!

Вправа „Мій  найбільший успіх”

Мета: вселити впевненість в учасників, сприяти виробленню  адекватної самооцінки й підвищенню  рівня  домагань.

         Учасники тренінгу об’єднуються в пари й обговорюють тему найбільшого успіху в своєму житті. Дану тему обговорюють протягом 2 хвилин, сидячи спиною один до одного, 1,5 хвилини – один сидячи, інший стоячи і навпаки обличчям один до одного й протягом 2 хвилин сидячи обличчям один до одного.

         Запитання для обговорення:

• Які думки викликала у вас ця вправа?
• В якій позиції було  найкраще обговорювати дану тему й чому?

Вправа „Якості та вміння, важливі для ефективності публічного виступу”

Мета:  з’ясувати уявлення учасників при важливі якості  та вміння  особистості, необхідні для  ефективності публічного виступу.

Хід вправи.

         Кожному учаснику  пропонується протягом 5 хвилин самостійно скласти й записати список якостей та вмінь які, на його думку, необхідні для ефективності публічного виступу. Після цього проводиться дискусія  метою якої є  узагальнений список якостей, який записується на плакаті. Кожен член групи висловлює свою думку, наводить аргументи та приклади.

Після завершення роботи психолог  пропонує порівняти  наскільки  список, складений  кожним самостійно,  відрізняється від загального..

         Гра-розминка „Веселий фотограф”

Мета: активізувати та підготувати учасників до подальшої роботи.

Хід вправи.

         Тренер запрошує одного бажаючого стати „фотографом”. Всі інші учасники збираються в певному місці і створюють „похмуру команду”, яка має  сфотографуватися. Завдання „фотографа” під час зйомки  розсмішити „похмуру команду”, а завдання „команди” не піддаватися на заохочення „фотографа” ( звуки, слова, жести, міміка тощо) і  залишатися похмурими. Той  з команди, хто не витримає і хоча б  посміхнеться, переходить на бік „фотографа” й допомагає йому розсмішити інших.

         Гру можна провести декілька разів, міняючи „фотографа”.

Запитання для обговорення

• Чи змінився ваш настрій після цієї гри? Яким чином?
• Що вплинуло на зміну настрою? (спілкування та взаємодія).

Вправа „Невербальні етюди”

Мета: розвивати  навички  несловесної передачі  інформації.

Хід вправи.

         Учасники об’єднуються в дві групи, кожна з яких вибирає собі тему етюду, який вона має показати без слів іншим учасникам групи.

         Запитання для обговорення:

• Чи важко було готувати етюди?
• Які засоби ви використовували для розкриття теми свого етюду?
• Що  допомагало вам  правильно відгадувати теми етюдів?
• Як ви почувалися під час виконання вправи?
•  

Ознайомлення в групах з інформацією „Засоби   невербальної комунікації та „Риси особистості  необхідні для позитивного іміджу”

(Взаємоінформування груп.)

               ЗАСОБИ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

1. Тактильний контакт – поштовхи, поплескування,  прогладжування тощо.
2. Дистанція між  співрозмовниками. Відстань між учасниками ділового спілкування свідчить про його формальність або  неформальність, про ставлення партнерів один до одного , рівень зацікавленості в розмові.
3. Орієнтація, тобто просторове положення партнерів  щодо один одного: обличчям, боком тощо. Орієнтація може змінюватися залежно від ситуації та свідчить про рівень суперництва або співпраці.
4. Зовнішній вигляд. Основна мета – повідомити про себе. Через імідж партнери інформують інших про свій соціальний стан, вид діяльності, самооцінку і т.п.
5. Поза тіла. Поза вказує на певні міжособистісні стосунки, на соціальне ставлення партнера. Вона може змінюватися залежно від настрою та емоційного стану людини. Однак при  інтерпретації необхідно  враховувати культурний потенціал людини і  загальноприйняті  етикетні умовності, яких варто дотримуватися у певних конкретних ситуаціях.
6. Вираз обличчя (міміка) – дає можливість для широкої інтерпретації,  приховування або  демонстрації емоцій, допомагає зрозуміти інформацію передану за допомогою слів, сигналізує про ставлення до когось або до чогось.
7. Погляд – дозволяє  зчитувати найрізноманітніші сигнали: від  виявлення інтересу до когось або чогось  до демонстрації абсолютної  зневаги. Вираз очей тісно пов’язаний з комунікацією.
8. Паравербальні й  екстравербальні сигнали. Зміст висловлювання може  змінюватися залежно від того, яка інтонація, ритм, тембр були  використані для його передачі. Мовні відтінки впливають на зміст висловлювання, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненість або  сором’язливість.
9. Жести – можуть бути не дуже виразні, наприклад, рухи голови або тіла, але використовуються паралельно з мовленням, щоб виділити в ньому певні елементи, а іноді й замінити.

Жести:

• відкритості – розкриття руки, розстібування піджака;
• підозрілості – потирання чола, скронь, підборіддя,  вуха, прагнення прикрити обличчя руками;
• захисту – просте схрещування рук, стискання пальців у кулак, кисті схрещених рук  обхоплюють  пальці, плечі тощо;
• образи – піднімаються плечі й опускається голова;
• небажання слухати – опускає повіки, почухує вухо, поглядає на двері, знімає окуляри і  демонстративно відкладає їх у бік;

Завжди краще виступати зі своїми природними жестами, ніж намагатися стримувати себе. Дехто використовує такі жести, що не використовуються у повсякденному життя, це переважно  жести руками або  кистями рук. Ці жести переважно використовуються для заміни усних  наголосів. Не треба розмахувати руками, будьте стримані в надмірних кроках та розмахуванні руками. Варто уникати  ненатуральних жестів: театральних та хореографічних. Жести хвилювання відволікають увагу слухачів та псують усю промову.

         Риси особистості, необхідні для  позитивного іміджу

• уміння і бажання справляти враження;
• здатність нести відповідальність;
• готовність до змін;
• готовність до співпраці;
• мистецтво швидко приймати рішення;
• здатність передбачати майбутнє;
• широкий світогляд;
• відчуття ситуації;
• здатність побачити і виділити головне;
• наполегливість;
• уміння керувати своєю думкою;
• повага до інших;
• цілеспрямованість;
• рішучість;
• креативність мислення;
•   гнучкість поведінки;
• готовність ризикувати;
• впевненість у собі;
• конкурентоздатність;
• енергійність;
• прагнення до успіху;
• уміння спілкуватися;
• ініціативність;
• уміння  подобатися людям.

         Інформаційне повідомлення психолога.

         Способи контролю страху

Страх – це примітивний інстинкт, який говорить, що від небезпеки потрібно втікати. Щоб перемогти цю реакцію, потрібно користуватися логікою та розумом.

     Сплануйте, уявіть, який вигляд матимете перед аудиторією (одяг, взуття, зачіска).

     До місця, з якого будете виступати, рухайтеся повільно. Тоді складається враження, що ви контролюєте ситуацію.

     Слідкуйте  за поставою: випрямте шию, тримайте голову так, щоб лінія  підборіддя була   горизонтальною.

     Подивіться в очі тим, хто вас слухатиме. Коли дивитеся у вічі  співрозмовнику, ви встановлюєте  невидимий контакт.

     Посміхніться. У цей час виникає  невелика пауза, під час якої ви злегка відкриваєте губи, можна про себе  сказати слово „два”.

     Стійте спокійно. Зведіть рухи до мінімуму.

     Жести повинні підсилювати значення сказаних вами слів. Жести, зроблені на рівні грудей, створюють відчуття сили, впевненості.

     Зоровий контакт

     Потрібно дивитися на аудиторію так, ніби ви розмовляєте з ними у приватній бесіді. Якщо дивитися прямо в очі вам незручно, тоді намагайтеся дивитися на брови, ніс або чоло. Не варто дивитися тільки у свої записи або поверх голів слухачів.

     Контроль над голосом

     Голос повинен бути спокійним та виказувати позитивне ставлення.. Без використання голосових наголосів промова буде  здаватися нудною та звучати невпевнено.

     Швидкість

     Промовець повинен використовувати швидкість свого голосу  так, щоб  все, що він робить, було зрозумілим.  Виразно  говорячи , ви змінюєте швидкість свого голосу.  Швидко ви говорите тоді,  коли хочете   підкреслити  поспішність дій, повільно тоді, коли  пояснюєте свої ідеї. Промовці повинні виділяти важливі слова логічним наголосом, уникайте  невпевненості, повільності у своїй промові, водночас не говоріть дуже швидко, ніби ви кудись поспішаєте.

     Пауза

     Паузи найкраще  робити перед та після проголошення ідей, складений пунктів та розділів своєї промови. Пауза повинна бути настільки довгою, щоб слухачі були здатні з’ясувати сказані ідеї та приготуватися до сприйняття наступних. Але варто уникати  примусових пауз (або просто вигуків). Пауза достатньої довжини виділяє сказані ідеї краще за всі інші засоби усного мовлення.

     Звук

     Виступ хороший лише тоді, коли вас добре чують. Треба говорити голосно та не дуже знижувати свій тембр голосу. Направляйте свій голос на слухачів, а не, наприклад , на стіну. Дехто змінює тембр свого голосу, щоб промова звучала цікавіше. Говоріть голосно, коли хочете підкреслити  інтенсивність,  та тихо, коли передаєте емоції.

     Суб’єктивно голос може бути хорошим або поганим.

     Хороший :   спокійний, з переважанням низьких тонів, добре   модульований, оксамитовий, керований, владний, інтонаційно забарвлений, виразний, природний, звучний, доброзичливий, довірчий, турботливий, теплий.

     Поганий: вібруючий,  скрипливий, гугнявий, шепелявий, хрипкий, тремтячий, боязкий, уривчастий, гучний, ледь чутний, безбарвний, помпезний, плаксивий, високого тембру, монотонний, невпевнений, нудний, слабкий, напружений.

                                        Практична робота

     Опрацювання в групі правил  полегшення говоріння та  конструювання речень.

                       ПРАВИЛА ПОЛЕГШЕННЯ ГОВОРІННЯ

1. Перед тим, як говорити, а також після кожного видиху вдихайте  достатню кількість повітря. „Достатню” – означає не надмірну: кожен мовець повинен керуватися власним досвідом і вдихати таку кількість повітря, яка відповідає  особливостям його організму.
2. Після вдиху витрачайте повітря повільно й  ощадливо. Пам’ятайте, що надмірний запас повітря в легенях може, особливо на перших фазах видиху, призводити до його  даремної втрати.
3. Не підвищуйте голос, говоріть так, як завжди. Підвищуючи голос, ви витрачаєте більше повітря.
4. Вдихати повітря потрібно і носом , і ротом.
5. Тримайте груди рівно, трохи випнувши їх уперед – це поліпшує дихання.
6. Говоріть, будучи у хорошій фізичній і психічній формі. Нервова система не повинна витримувати надмірного навантаження.

                       Конструювання речень

1. Чергуйте довгі речення з короткими . Довгі речення складно сприймати і розуміти. Накопичення простих речень одне за іншим робить говоріння монотонним.
2. Не використовуйте занадто часто особових займенників замість особистих імен. Це може призвести до їх неправильного тлумачення.
3. Основна думка повинна завжди висловлюватися головним реченням, а не підрядним.
4. Речення, у якому кілька іменників стоять поруч, сприймати важко.
5. Якщо ви хочете розповісти нове, дайте слухачам час для розуміння, про що ви говорите. Для цього наведіть приклади або  перефразуйте сказане.
6. Намагайтеся опускати несуттєві подробиці, швидко і послідовно просуваючись до розв’язки.
7. Будуйте висловлювання від простого до складного, від відомого до невідомого.

Вправа „Я хочу сказати товаришу…”

Мета: тренувати навички публічного виступу, розвивати вміння впливати на інших   вербальними та невербальними засобами.

         Хід вправи:

Психолог надає учасникам  інформацію та нагадує основні правилами та прийомами  публічного виступу.

         Інформація, яку можна використати під час обговорення: під час виступу якогось  оратора основна увага слухачів зосереджується на його зовнішньому вигляді (93%). Також необхідно, щоб вербальна та невербальна інформації відповідали одна одній. Під час виступу краще поводитися природно ( струнка постать, вільна  жестикуляція – не занадто активна, але й не пасивна, жива міміка, посмішка, але не „гумова”, погляд на слухача, а не на стелю, підлогу чи у вікно, природний, не  крикливий  голос). При першому спілкуванні з людиною невербальній  комунікації приділяється 55% уваги, тембру голосу та інтонаціям – 38%, а інформації – лише 7%

Підготовка до виступу. Готуючись до виступу, потрібно усвідомити відповіді на такі запитання: ХТО – тобто ким ти є для слухачів? ДО КОГО – до кого звертаєшся? ЧОМУ – якої мети маєш досягти? Що – що хочеш сказати? ЯК – яку форму матиме виступ? КОЛИ – коли  виступатимеш?

Як виступатимеш?

• продумай тему і основні моменти свого виступу;
• запиши виступ повністю;
• відкоригуй свій текст;
• підготуй  тези  виступу;
• визнач стиль виступу(хочеш звертатися до серця людей чи до їхнього розуму,  посилатимешся на власні приклади чи на досвід інших, використаєш піднесений, емоційний стиль чи більш стриманий, холодний, користуватимешся  нотатками чи говоритимеш без них).

Структура виступу: вступ, розвиток думки, завершення (скажи, про що говоритимеш; скажи це; скажи, про що говорив).

• На початку виступу завоюй увагу слухачів, здобудь їхні симпатії та оголоси мету своєї промови.
• В основній частині не вживай більше 3-х аргументів.
• Під час  завершення підсумуй сказане, зроби останній „штриф” (це може  бути цитата, анекдот, гасло, питання, бачення майбутнього) і не забудь подякувати слухачам.

Як боротися з хвилюванням: запиши виступ, але не вчи його напам”ять. Пам’ятай, що аудиторія  налаштована позитивно. Попроси перед виступом, щоб  тебе хтось послухав. Пам’ятай, що слухачі не знають про твої страхи, тож  завжди можна скористатися паузою!    

         Учасники тренінгу, використовуючи набуті знання, готують повідомлення „Чому я вирішив (ла) писати наукову роботу?”

Підведення підсумків.

         Психолог разом із групою  безоціночно обговорюють всі види діяльності, використані під час тренінгу й пропонує  учасникам висловити власні думки з приводу тренінгу, доповнюючи  незакінчене речення: „Мені  було…, тому що…”