Опис  досвіду роботи практичного психолога-методиста

 Бочковського В.Д.

за темою   «Система роботи практичного психолога - методиста  з питань підвищення психологічної компетентності педагогів»

Одним із стратегічних завдань реформування освітньої галузі, визначених Національною доктриною розвитку освіти України, є запровадження мобільної системи підвищення професіоналізму педагогів, спрямованої на розвиток у них інтелектуального потенціалу, психологічної компетентності, здатності до ефективної педагогічної діяльності.

У Законі України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту” наголошується, що роль учителя полягає не лише в тому, щоб забезпечити передачу знань від одного покоління до іншого, а й у тому, щоб забезпечити всебічний розвиток особистості дитини.

Сучасний розвиток освітньої ситуації в Україні полягає в пошуку ефективних засобів реалізації провідної ідеї реформування системи освіти – ідеї створення оптимальних умов для розвитку особистості, перетворення освіти на дійовий чинник розвитку людини.

Ключова роль у задоволенні вказаних вимог належить педагогу як суб’єкту управління навчально-виховним процесом. Визнання цього положення спрямувало Бочковського В.Д. до  посилення уваги як до особистості педагога загалом, його психологічної компетентності – зокрема.

У психолого-педагогічній літературі накопичений певний досвід вирішення проблеми підвищення психологічної компетентності педагога, а саме:

• розроблено теоретико-методичні основи формування професійної компетентності, підвищення кваліфікації, розвитку педагогічної майстерності педагога (І. М. Богданова, С. Г. Вершловський, С. Б. Єлканов, І. А. Зязюн, О. В. Киричук, Н. В. Кузьміна, І. А. Колесникова, Г. С. Костюк, К. В. Макагон, С. О. Мусатов, А. Б. Орлов, В. В. Рибалка, В. Я. Синенко, В. А. Сластьонін, Н. В. Чепелєва);
• виявлено концептуальні основи інноватики загалом, педагогічної зокрема (О.П.Варламова, П.Н.Завлін, В.І.Загвязінський, І.О.Ільїн, Г.С.Казарян, М.В.Кроз, Є.Ш.Ляська, С.Ю.Марінчак, О.І.Лапін, Л.М.Підлісна, А.І.Пригожин, Б.В.Сазонова, С.А.Сисоєва, В.С.Соскін);
• розроблено культурологічні та психолого-педагогічні підходи до реформування освіти в контексті сучасного суспільного розвитку (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, В.Г.Кремень, С.Д.Максименко, Н.Г.Нічкало, Г.Б.Корнетов, А.П.Ліщинський, А.А.Лігоцький, С.О.Мусатов, В.В.Рибалка, М.Г.Стельмахович).

Проте, у проблемі підвищення психологічної компетентності педагога, зокрема педагога загальноосвітнього навчального закладу, залишається й досі чимало відкритих питань.

Недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів зазначеної проблеми, об’єктивна необхідність у вдосконаленні професійної компетентності вчителя школи як суб’єкта педагогічної діяльності зумовили Бочковського В.Д. до вибору теми  дослідження: «Система роботи  пактичного психолога - методиста з питань підвищення психологічної компенентості  педагогів».

Об’єкт дослідження: психологічна компетентність педагога навчального закладу.

Предмет дослідження: особливості і засоби формування психологічної компетентності педагога як суб’єкта управління навчальною діяльністю.

Мета дослідження: визначити зміст та структуру психологічної компетентності педагога. Сформувати підходи до діагностики рівнів психологічної компетентності та розробити систему заходів для її корекції і підвищення.

Основна гіпотеза дослідження: елементи психологічної компетентності, що визначають її рівень, можуть бути скориговані шляхом застосування системи формувальних методів впливу.

Перевірка висунутої гіпотези дослідження та досягнення його мети передбачали розв’язання таких завдань:

- визначити й обґрунтувати систему конкретних психологічних характеристик, які складають зміст та структуру психологічної компетентності педагога;

- виявити у складі зазначеної структури, комплекс властивостей, необхідних і достатніх для успішного здійснення педагогом функцій професійно-педагогічної діяльності;

- розробити систему заходів для ефективного формування психологічної компетентності педагога.

Методологічну основу дослідження склали: положення, що розкривають сутність особистості як суб’єкта спілкування й діяльності (Г.М.Андреєва, Г.О.Балл, О.О.Бодальов, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.А.Семиченко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко), положення теорії управління в системі закладів освіти (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, В.І.Носков, Л.Е.Орбан-Лембрік, Н.М.Островерхова, С.Н.Степанов, В.В.Третьяченко, Ю.М.Швалб), уявлення про природу, функцію і засоби розвитку професіоналізму педагога загалом, психологічної компетентності – зокрема (М.М.Забродський, В.І.Кабрін, В.В.Рижов, В.А.Семиченко, С.П.Тищенко, Н.В.Чепелєва, Р.Х.Шакуров, Т.С.Яценко).

 Для реалізації поставлених завдань використовувалася сукупність взаємодоповнюючих методів: теоретичний аналіз, моделювання, анкетування, а також бесіди, спостереження, експертна оцінка, аналіз продуктів діяльності Отримані дані піддавались кількісному аналізу з наступною якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням.

У дослідженні, що проводилося протягом 2010–2015 н.р., взяли участь 252  педагоги навчальногих закладів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає:

• у обґрунтуванні  системи  прийомів дослідження структури психологічної компетентності;
• у здійсненні змістової характеристики  психологічної компетентності та проявів останньої у характері організації навчально-виховних впливів;
• у створенні цілісної процедури формувальних впливів, спрямованих на розвиток психологічної компетентності.

Теоретичне значення дослідження полягає у встановленні структури психологічної компетентності; аналізі її елементів та їх взаємозв’язків; розробці системи заходів її ефективного формування.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані у ньому результати дозволяють виявляти рівень психологічної компетентності педагога як чинника успішної організації ним педагогічного процесу, у розробці  програми розвитку психологічної компетентності педагога навчального закладу.

 Головні положення та результати  дослідження були опубліковані в   періодичних виданнях, доповідалися на Всеукраїнській науково - практичній конференції «Методологічні та методичні проблеми післядипломної педагогічної освіти у контексті андрогогічних ідей», обговорювалися на засіданнях науково-методичної ради районного методичного кабінету.

 Зміст та результати роботи відбито у 4 публікаціях, з них 3 у фахових виданнях.

Школа сьогодні повинна звільнитися від авторитарності, спрямувати свої зусилля на співпрацю педагога й учня. І пріоритетним, надзвичайно важливим для підвищення ефективності навчально-виховного процесу,як вважає Бочковський В.Д., є психологічний фактор. Адже психологічна грамотність - це потенційна педагогічна майстерність. Це аксіома, яка не потребує доведення. І над розв'язанням цього завдання   працює психологічна служба, яка є зв'язуючою ланкою в навчально-виховному процесі між учителем, учнями та батьками, що допомагає значно глибше проникати в сутність особистості, бачити дитину з різних сторін, з'ясовувати причини неуспішності чи девіантної поведінки, прогнозувати перспективи її розвитку.

Проводиться комплексна діяльність з питань психологізації навчально-виховного процесу за наступними    напрямками.

1. Діагностика ціннісних    життєвих  орієнтацій особистості та розвиток творчого потенціалу.

Конкретний зміст діяльності - проведення конфіденційної вчительської психодіагностики та використання її результатів; постійне поповнення банку діагностичних методик; визначення індивідуального творчого потенціалу особистості; проведення психолого-педагогічних консиліумів, круглих столів, тренінгів спрямованих на формування в педагогів чітких уявлень про потенційні можливості та здібності учнів, залучення школярів до розвивальних видів діяльності, які б відповідали їхнім можливостям. Так, проблемно-філософський стіл "Типи розуміння вчителями психології учня та їх прояви у педагогічній взаємодії" сприяв утвердженню в колективі здорового морально-психологічного клімату, розвитку творчих пошуків вчителів і класних керівників, вдосконаленню вміння розуміти психологічний стан учня, самостійно вибирати раціональні прийоми діяльності в конкретних умовах.

Диспут "Духовний розвиток особистості, психологічні чинники та педагогічні умови його формування" активізував та розширив знання про методи духовного й особистісного вдосконалення, сприяв виробленню почуття емпатійності, альтруїстичного типу поведінки, власної активної позиції педагогів.

Психологічний практикум для керівників  методичних об'єднань "Психологічна готовність вчителя до освоєння передового педагогічного досвіду" вдосконалив уміння творчо застосовувати на практиці провідну ідею передового досягнення.

2. Сприяння впровадженню особистісно-орієнтованого підходу до школяра у навчально-виховному процесі

Діяльність з цього напрямку включає в себе:

надання допомоги управлінцям та педагогам в усвідомленні цілей, завдань та засобів своєї професійної діяльності; вивчення готовності керівників та педагогів до вирішення власних професійних проблем з позицій особистісно-орієнтованого підходу та адаптивного управління; надання допомоги в формуванні індивідуального творчого почерку, індивідуального стилю діяльності вчителів, який би відповідав їх особистим нахилам та здібностям.

Зокрема, тренінгові заняття особистісного професійного розвитку для молодих педагогів з елементами арттерапії озброюють їх ефективними прийомами  саморегуляції, формують вміння швидко адаптуватися та знаходити контакт з учнями, колегами, батьками, активізують навички оптимально відповідати на непередбачені запитання, реалізовувати розумові та творчі здібності.

Серія семінарів-тренінгів, семінарів-практикумів для керівників навчально-виховних закладів "Психологія управління - запорука ефективної взаємодії" удосконалюють знання з питань сучасних управлінських підходів, підвищують здатність до самоаналізу, формують прагнення до постійного професійного зростання. Як результат - створення сприятливого психологічного клімату, що є запорукою успішного функціонування закладу.

Психолого - педагогічні читання "Психологічні основи гуманізації навчально-виховного процесу" для вчителів - предметників слугують зниженню авторитарно-директивної позиції окремих педагогів, сприяють трансформуванню теоретичних знань у практичну діяльність з проблеми внутрішньої потреби проникати у світ дитини та враховувати її індивідуальні психологічні особливості.

Комунікативний тренінг для керівників шкіл та завідувачів дошкільними закладами дозволяє відпрацьовувати і закріплювати виявлені учасниками та запропоновані ведучим ефективні моделі взаємодії, допомагає подолати комунікативні бар'єри, підвищує вміння працювати в команді, вільно, без напруги почувати себе в ситуації публічного виступу.

Постійно діючий семінар для класних керівників "Психологічні основи мудрого й приємного спілкування" сприяє подоланню бар'єрів у стосунках , активізує вміння швидко знаходити контакт із співбесідником.

Дискусійні трибуни, інтерактивні лекції на психологічну тематику допомагають розвивати систему психічної організації дитини за рахунок активного обміну інформацією з довкіллям, забезпечують відкриту взаємодію, психологічне регулювання в процесі вивчення предметів, активізують готовність до педагогічної творчості.

Організовано роботу творчих динамічних груп практичних психологів, які працюють над різноманітними темами. Кінцевою метою їх роботи є підготовка рекомендацій з обраної теми на допомогу вчителям.

3.Розробка системи взаємодії в педагогічному колективі, яка ґрунтується на гуманістичних принципах і забезпечує формування моральних цінностей

Змістом діяльності даного напрямку є організація психологічних семінарів та тренінгів, спрямованих на формування в педагогів навичок та знань психологічних основ взаємодії, консультування та спільна робота з персоналом школи, батьківською громадськістю з вирішення особистих проблем учнів, пов'язаних з їх взаємовідносинами в учнівському колективі та сім'ї.

Нині прогресує тенденція до загострення соціально-економічних, |психолого-педагогічних та медико-біологічних чинників, які визначають деструктивну поведінку неповнолітніх. Зростає кількість людей, перш за все дітей, із порушенням форм поведінки та тих, які належать до групи "ризику". Причиною подібних деструктивних форм поведінки є психологічний дискомфорт, негативні переживання, загальна втрата духовних орієнтирів, девальвація загальнолюдських цінностей, несформованість почуттів толерантності, терпимості, милосердя тощо. Тому постійно триває творчий пошук інноваційних підходів до організації різних форм психологічної підтримки, створюються спеціальні малі групи, учасники яких за допомогою ведучого психолога включаються у своєрідний досвід інтенсивного спілкування, орієнтований на надання допомоги у вихованні, самовдосконаленні, подоланні перешкод на цьому шляху.

Формування психологічної культури  - це передусім просвітницька робота.

 Основний ефект - зміна мікроклімату, що суттєво підвищує згуртованість  колективу, поліпшує моральний стан кожного з його членів. Так, наприклад, під час інтерв'ювання було констатовано високий рівень узгодженості спільних думок, позицій, установок стосовно різних питань . Наступним позитивним результатом стало підвищення рівня узгодженості взаємних дій. Відзначалося також значне підвищення здатності людей до самоконтролю.

4. Психологічна експертиза та психолого-педагогічний моніторинг

Діяльність психологічної служби в цьому напрямку спрямована на виявлення проблемних моментів у процесі особистісного росту та розвитку педагогів, прогноз та конструювання системи заходів, що оптимізують навчально-виховний процес.

З цією метою здійснюється психологічна експертиза досвіду роботи вчителів, керівників, педагогічних колективів з питань впровадження елементів нових технологій навчання та виховання, психологічний моніторинг "Школа очима учнів, вчителів, батьків".

Результати моніторингу висвітлюються на засіданнях педагогічних рад, нарад при директору, методичних радах. Отже, робота за даними напрямками сприяє покращенню психологічної компетентності всіх учасників навчально-виховного процесу, підвищенню сфери психолого-педагогічних знань, якими оперують вчителі, зміні характеру контролю й забезпеченні його ефективності.

Спостерігається ріст кваліфікаційного рівня та педагогічної майстерності вчителів, відсутність спаду навченості, підвищення оцінної культури педагогів, сприймання учнями себе як суб'єкту власної діяльності та суспільного життя.

Педагоги  об'єднали свою діяльність навколо особистісно орієнтованої моделі навчання, яка є вмотивованою для всіх учасників навчально-виховного процесу.

Як підсумок - інформаційне насичення, усвідомлення свого шляху, подальша корекція та визначення шляхів роботи.