Субота, 27.04.2024, 05:07
Вітаю Вас Гость | RSS

Форма входу

Категорії розділу

Символіка [1]
Адміністрація [1]
Педагогічний колектив [8]
Етичний кодекс [1]
Електронні адреси працівників [1]
Правила зарахування до закладу освіти [1]
Набір у перший клас [29]
Навчально-виховна робота [164]
Методична робота [111]
Виховна робота [430]
Гурткова робота [31]
Дослідно-експериментальна робота [44]
Інклюзивне навчання [29]
Дистанційне навчання [175]
Учитель року [5]
Історія школи [11]
Традиції школи [89]
Учнівсьне самоврядування [49]
Нормативна база [7]
Результати моніторингу якості освіти [20]
Співпраця з навчальними закладами [27]
Зовнішнє Незалежне Оцінювання [15]
ДПА [9]
Прозорість та відкритість освітнього закладу [36]
Критерії оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти [2]
Олімпіади та конкурси [76]
Соціально-психологічна служба [107]
Віртуальний кабінет психолога. [20]
Бібліотека [4]
Звернення громадян [0]
Літній табір [14]
Освітня програма [1]
НУШ [45]
Рух учнів [9]
Вибір підручників [17]
Стоп булінг [41]
Карантин 2020 [9]
Вакансії [14]

Пошук

Календар

«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Наше опитування

Чи подобається Вам сайт нашої школи???
Всього відповідей: 421
Головна » 2018 » Жовтень » 8 » Лінійка Пам’яті Сергія Феоктистова
10:38
Лінійка Пам’яті Сергія Феоктистова

 Три роки тому, як у вирій відлетіли журавлі, а земля вкрилася золотим падолистом, ми отримали  болючу звістку: 26 вересня в неоголошеній війні на Сході України загинув 31-річний горохівчанин,  випускник школи Сергій Феоктистов – боєць 24-ої окремої механізованої бригади. Він  підірвався на вибуховому пристрої неподалік селища Новгородське на Донеччині.

  Доки житимемо – не забудемо, що Сергій був обдарований особливою мужністю, здатним пожертвувати собою, за що житиме у наших серцях. Дорожити пам’яттю про Сергія Феоктистова цими днями поклялися учні школи, яку він закінчив в 2000-му році. На лінійку пам’яті були запрошені батьки  Олександр Олексійович і Раїса Іванівна Феоктистови. Святу молитву звершив клірик Свято-Вознесенського храму міста Горохова отець Валерій Братунь.

Здавалася, що учні і автор сторінок сумного дійства, заступник директора школи-гімназії Любов  Олександрівна Бойко та її колеги написали їх почуттями, що їх зазвичай дарують найріднішим людям. І якщо над землею є Небо і Рай, то душа Сергія Олександровича у хвилини, присвячені його короткому життю, пригорнулася до всіх присутніх на дійстві сонячним променем – стільки теплоти і вдячності було в слові кожного учасника дійства.

  Молитовне слово отця Валерія Братуня про мир в Україні продовжила роздумами про подвиг і його місце в житті кожної особистості Любов Олександрівна  Бойко, школярі – розповідями про сокровенне бажання українців – жити без війни. Про це учні 3-Б і 4-В класів Ольги Степанівни Позняковської і Лариси Володимирівни  Антонюк заспівали під час флеш-мобу «Нам потрібен мир», а шестикласник-соловейко Богдан Бойко засвідчив заповітну мрію держави піснею «Я не хочу гратись у війну» у змістовному відео-кліпіові і милозвучним патріотичним мотивом.

  У зворушливі спогади батьків повернули члени зразкової літературно-драматичної студії «Симфонія слова» (керівник Любов Бойко) і ведучі Анна Присяжна, Андріана Янюк, Сергій Цехош; в Україну серденьком перевтілилася учениця 3-А класу Анастасія Гань, а учень 10-Г класу Владислав Заєць – у побратима загиблого бійця, який повернувся додому живий. Йому присвятили музично-хореографічну композицію «Молитва за «Україну» , яку виконав Бойко Богдан , а   свічі й ангелята – символи пам’яті і любові учні 2-В і 4-Б класів Нелі Іванівни Стависької і Людмили Петрівни  Власюк. Сергієві Феоктистову дякували віршами за майбутнє, а Олександру і Раїсі Феоктистовим – за сина-захисника учениці 3-А класу Мар’яна Воробій, Ольга Семенюк, Лілія Міндюк. В знак вдячності діти подарували батькам героя квіти . Щирими словами Олександрові Олексійовичу і Раїсі Іванівні, їх родині вклонився директор Володимир Зінчук. А вони, сиві від горя і болю, який не втихне, доки Господь даруватиме вік, роздавали дітям цукерки. Так щиро і любляче, наче пригощали ними своїх внучат – Сергієвих діточок. Не судилося…

  Лише на могилі, яку цього дня разом встелили квітами, мати й батько мовчазно розповіли синові про свої нездійсненні мрії…

Категорія: Виховна робота | Переглядів: 464 | Додав: buh-bah | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: